Рік тому розпочалося масоване вторгнення російських військ до України. “Гібридна війна” попередніх восьми років перетворилася на повномасштабну агресивну війну. Подібного не було в Європі з 1939 року.
Ні світова спільнота, ні російське громадянське суспільство не змогли запобігти цьому вторгненню.
За рік загинули десятки тисяч людей, поранені та постраждали сотні тисяч. Зруйновано міста та села, мільйони людей стали біженцями. Сотні тисяч сімей були розлучені, десятки тисяч дітей вивезено до Росії. На окупованих територіях зафіксовано викрадення, катування, вбивства.
Невідомо, які ще жертви доведеться принести Україні, де, напевно, немає жодної людини, яка так чи інакше не постраждала від цієї війни. Така жахлива ціна, яку Україні доводиться платити за свободу та незалежність, за право бути собою.
Головний підсумок року – Україна вистояла. Бліцкриг, на який розраховував Путін, не вийшов. Громадяни України всіх національностей та віросповідань хоробро захищають свою Батьківщину.
Не менш важливо, те, що світ побачив: для більшості країн є цінності важливіші за нафту і газ. Міжнародна спільнота показала небачену згуртованість у бажанні допомогти Україні перемогти та покарати агресора. Ми віримо, що ця діяльна солідарність на державному, міжнародному та суспільному рівнях неодмінно наблизить закінчення війни та призведе до створення міжнародного трибуналу, який дасть правову оцінку агресії та злочинам, скоєним під час цієї війни.
Ще один підсумок року – війна поставила Росію на межу катастрофи. Її майбутнє, як сучасної країни, що динамічно розвивається – під великим сумнівом. Саме слово «Росія», з яким із початку перебудови були пов’язані надія та симпатії, сьогодні викликає огиду. Політика Путіна відродила страх ядерної катастрофи, з яким, здавалося, попрощалися тридцять років тому. Росію як країну дедалі більше ототожнюють із путінським режимом, що ґрунтується на фальсифікації виборів, придушенні прав людини, знищенні всіх свобод. Репресії проти інакодумців за жорстокістю та масштабом можна порівняти з пізньорадянськими часами. Противники війни – а їх, навіть за офіційною статистикою, щонайменше 20% – не представлені у парламенті, і не мають доступу до ЗМІ. Але існування цих двадцяти відсотків дозволяє сподіватися на те, що Росія має майбутнє.
Сьогодні особливо значущі слова Андрія Дмитровича Сахарова:
«Моральний вибір зрештою виявляється найпрагматичнішим».
24 лютого 2023 р.
Правління Міжнародного товариства «Меморіал» (ліквідовано за рішенням російської влади у 2022 р.)
Ілюстрація Лілії Матвєєвої