2 лютого 2024 року Міжнародний суд ООН виніс рішення щодо попередніх заперечень у справі щодо звинувачень у геноциді згідно з Конвенцією про запобігання та покарання за злочин геноциду, (Україна проти Російської Федерації), за участю 32 держав. У своєму рішенні Міжнародний суд одноголосно відхилив процесуальні заперечення Росії, постановивши, що Суд має юрисдикцію вирішувати по суті, чи несе Україна відповідальність за вчинення геноциду в Донецькій і Луганській областях у порушення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. FIDH, Центр громадянських свобод (ЦГС), Харківська правозахисна група (ХПГ) та Антидискримінаційний центр «Меморіал» (АДЦ «Меморіал») вітають це рішення та наголошують на важливості прийнятності таких претензій щодо зворотної відповідності дотримання Конвенції у світлі антиукраїнської пропаганди та мови ненависті, що поширюється російськими офіційними особами та державними ЗМІ.
Однак МК підтримав заперечення Росії щодо предметної юрисдикції 12 проти 4 голосів, постановивши, що неправдиві звинувачення в геноциді та подальша агресія Російської Федерації не підпадають під дію Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Це рішення викликає серйозне занепокоєння щодо тлумачення та застосування міжнародного права в складних геополітичних контекстах.
Виконуючий обов’язки віце-президента Міжнародної федерації прав людини (FIDH) Павло Сапелка заявив: «Хоча ми поважаємо судовий процес Міжнародного суду, це рішення потенційно звужує сферу застосування Конвенції про геноцид і ставить під сумнів здатність міжнародного співтовариства боротися з серйозними порушеннями прав людини. Це також підкреслює необхідність постійної еволюції та адаптації міжнародного права для ефективного захисту прав людини у все більш складному глобальному ландшафті».
«Це рішення Міжнародного суду від 2 лютого підкреслює необхідність постійної оцінки та адаптації міжнародного права, включаючи тлумачення Конвенції про геноцид, для ефективного вирішення глобальних викликів, аби уникнути обмеження можливості боротьби з міжнародними злочинами. Громадянське суспільство продовжуватиме ретельно відслідковувати розвиток подій у цій справі та виступати за дотримання та захист прав людини», – наголосив Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи (ХПГ).
31 січня 2024 року Міжнародний суд виніс знакове рішення у справі «Україна проти Росії» щодо застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (МКФТ) і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (МКРД). Незважаючи на те, що Суд відхилив більшість звинувачень, висунутих українською стороною, наші організації вітають визнання Міжнародним судом серйозних і постійних порушень, скоєних Російською Федерацією, включаючи непроведення розслідування фінансування тероризму та придушення української мови та культури в Криму. Суд встановив, що Російська Федерація не виконала своїх зобов’язань за МКФТ, не вживши належних заходів для розслідування фінансування тероризму. Більше того, рішення Суду про те, що Російська Федерація порушила певні зобов’язання згідно з МКРД, зокрема щодо освітніх прав україномовної громади в Криму, хоча вони й обмежені, є значним визнанням важливості захисту прав меншин та культурної самобутності.
«Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації висвітлив порушення прав кримських татар, у тому числі в культурному, мовному та політичному аспектах, а також цілеспрямовані репресії. Однак ці питання були розглянуті МК лише частково», – зазначила Стефанія Кулаєва, керівниця Центру протидії дискримінації «Меморіал»: «Суд також визнав порушення прав українців на освіту в Криму, подібні до порушень кримськотатарської громади, як-от закриття шкіл і дитячих садків, вказуючи на модель расової дискримінації, однак ці питання не повністю розглянуто Судом».
«Відверто негативних наслідків цього неоднозначного рішення Міжнародного суду ООН від 31 січня немає», – заявила Олександра Матвійчук, керівниця Центру громадянських свобод (ЦГС), віце-президент Міжнародної федерації прав людини (FIDH). «Україна нічого не втратила. Окрім наших очікувань, які не виправдалися. Україна має продовжувати правову боротьбу, зосереджуючись на більш ретельній підготовці та покращенні збору доказів про порушення прав людини та злочини, вчинені Російською Федерацією в Україні. Такий підхід прокладе шлях до майбутніх правових перемог та захисту справедливості».
Тому FIDH та її організації-члени закликають Росію діяти відповідно до її міжнародних зобов’язань, а також закликають держави в усьому світі вжити негайних і конкретних заходів, щоб притягнути до відповідальності винуватців міжнародних злочинів і запобігти подальшому скоєнню серйозних порушень прав людини в Україні, включно з фінансуванням тероризму та расовою дискримінацією.