УКР
Зворотний зв'язок За підтримки та за участю Харківської правозахисної групи АДЦ «Меморіал» 7–8 липня 2026 року провів семінар для обговорення з українськими колегами питання етичного та ефективного підходу до моніторингу прав дітей, які постраждали в роки війни від російської агресії, від дій військових РФ, від політики російської влади.
У семінарі взяли участь юристи, правозахисники, соціологи, психологи, педагоги та експерти з соціальної роботи з дітьми. Учасники з’їхалися з різних міст України — Києва, Харкова, Львова, Одеси, Миколаєва, Херсона та інших. У виступах і доповідях були представлені як різні теоретичні підходи до форм моніторингу, так і практичні напрацювання тих, хто щодня займається проблемами постраждалих дітей. Жваву дискусію викликали виступи правозахисних організацій, які спеціалізуються на допомозі дітям, що пережили російську окупацію.
Особливий інтерес для багатьох учасників викликала тема мети документування порушень прав дітей: до яких міжнародних органів правосуддя (Міжнародний кримінальний суд ООН, трибунал з питань російської агресії в Раді Європи, інші квазісудові інстанції — на кшталт КПЧ ООН) можна подавати скарги, як ведеться ця робота. Так, Микола Комаровський (ХПГ) розповів у своєму виступі про вже подані скарги до МКС та КПЛ ООН:
«Ми послідовно порушуємо тему злочинів проти дітей на рівні міжнародних інституцій – Міжнародного кримінального суду та Комітету ООН з прав людини. За час війни ХПГ підготувала низку подань з окремим акцентом на дітях, зокрема наполягаючи на кваліфікації примусового переміщення українських дітей як геноциду, та фіксуючи факти насильницьких зникнень, катувань та інших міжнародних злочинів. Ми сподіваємось і віримо, що ці злочини не залишаться без уваги, і що нам вдасться наблизити час, коли винні понесуть відповідальність».
На семінарі обговорювалося питання про те, чи можна якось використати інформацію про постраждалих дітей, надану анонімно (і яка з цієї причини не може стати підставою для юридичного захисту прав цих дітей). Представники АДЦ «Меморіал» висловили думку, що навіть у тих випадках, коли самі діти або їхні законні представники проти юридичного реагування, iснують можливі шляхи адвокаційної роботи — коли імена дітей замінюються, інформація подається в узагальненому вигляді, а часом і стає історією, що ілюструє загальну проблему у формі, наприклад, графічного оповідання, анімаційної документації або ще якось художньо оформлюється для привернення уваги та посилення емоційного впливу на аудиторію.
На семінарі багато говорилося про необхідність етично вести розмову не тільки з дітьми, а й про дітей — навіть якщо проблему обговорюють дорослі, а також безпечно зберігати й використовувати конфіденційну інформацію. При цьому наголошувалося й на важливості досягнення мети документування — отримання інформації про злочини щодо дітей, скоєні під час військової агресії.
За підсумками семінару було вирішено створити робочу групу для розробки рекомендацій та методичних підходів, які допоможуть у роботі як правозахисникам, так і соціологам, юристам, журналістам та педагогам. Учасники семінару підтримали ідею подальшої співпраці, обміну інформацією та досвідом з важливої для всіх теми.