Втягнення іноземних громадян в агресивну війну — воєнний злочин РФ

18 грудня відзначається Міжнародний день мігранта, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН на честь ухвалення у 1990 році Конвенції про права трудових мігрантів та членів їхніх сімей.

Права трудових мігрантів — серед яких найбільше громадян країн Центральної Азії — грубо порушуються Росією, де й досі живуть і працюють мільйони приїжджих працівників: сім’ї мігрантів витісняють з країни, відмовляючи дітям у прийомі до школи; ведеться електронний контроль життя та пересування тих, хто приїхав на роботу, створюються нестерпні умови життя, задіюються поліцейський контроль, переслідуваня і депортація.

Найстрашніший злочин Росії щодо громадян сусідніх країн — ведення агресивної війни з Україною, до участі в якій часто примушують і громадян Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та інших республік Центральної Азії. 5 листопада цього року ухвалено указ, що суперечить усім нормам права, він вимагає від чоловіків, що законно претендують на громадянство РФ або дозвіл на проживання в країні, укладення контракту на службу в армії. Інші ж мігранти опиняються в армії РФ, прагнучи уникнути арешту й ув’язнення, а іноді — спокушені великими виплатами, через борги та неможливість заробляти в Росії звичною працею.

Участь у війні — злочин (у тому числі за законами країн громадянства мігрантів), втягнення іноземних громадян в агресивну війну — воєнний злочин РФ.

Мігранти, які погодилися на участь у воєнних діях в Україні, визнають, що здійснили жахливу помилку — ще пощастило тим, хто потрапив у полон, інші гинуть або стають інвалідами. Про це розповідається в міні-фільмі АДЦ «Меморіал» і «Бір Дуйно Киргизстан».

Публікація створена в рамках проекту Харківської правозахисної групи, Центру громадянських свобод, Антидискримінаційного центру «Меморіал-Брюссель» «Документування та аналіз міжнародних злочинів, скоєних збройними силами Росії після 24.02.2022, допомога жертвам цих злочинів та інформування про них», що фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди належать тільки автору (ам) і не обов’язково відображають точку зору Європейського Союзу. Ні Європейський Союз, ні організація-замовник не можуть нести за них відповідальність.