Зворотний зв'язок Добірка новин Харківської правозахисної групи (ХПГ) — однієї з найстаріших правозахисних організацій України. ХПГ з 2014 року документує воєнні злочини на сході України, а від початку російського вторгнення 2022 року документує події, що мають ознаки злочинів відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України. ХПГ є однією із засновниць ініціативи T4P (Трибунал для Путіна), яка об’єднує понад два десятки організацій з метою притягнення Росії до відповідальності за вчинені злочини.
Як Росія вбиває українських дітей
Станом на 25 травня 2026 року повномасштабна війна в Україні забрала життя 705 дітей, ще 2527 — зазнали поранень. Такі офіційні дані наводить державний портал “Діти війни”. Утім, ці цифри відображають лише верифіковані випадки. Реальна кількість постраждалих може бути значно більшою, оскільки збір інформації в зонах активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях наразі неможливий.
ЮНІСЕФ також звертає увагу, що діти в Україні залишаються однією з найвразливіших груп під час війни. За даними організації, лише за останній рік кількість постраждалих дітей зросла на 10% порівняно з 2024 роком. Це вже третій рік поспіль, коли підтверджені ООН втрати серед дітей в Україні збільшуються.
Залякували електрошокером і забороняли згадувати Україну
У середині травня до України вдалося повернути з російської окупації сімох дітей та підлітків. У новині йдеться про дитинство в умовах постійного тиску, погроз і мілітаризації.
”Доброзвичайність“, час на примирення при розлученні та ігнорування ЛГБТ-пар: чому критикують новий проєкт Цивільного кодексу
Новий Цивільний кодекс мав стати великою реформою приватного права. У статті ХПГ аналізує, чому новий проєкт Цивільного кодексу став джерелом гострих суперечок , і публікує думки щодо нього. Народна депутатка Інна Совсун розповідає, чому голосувала проти законопроєкту, які його положення вважає найбільш проблемними та чи можна змінити документ до другого читання. Фемактивістка Вікторія також звертає увагу на можливі наслідки нового проєкту для жінок.
Без їжі, води та можливості виїхати
Уповноважений Верховної Ради з прав людини та МЗС України заявили про гуманітарну катастрофу на окупованих територіях Херсонської області: понад шість тисяч людей потребують гуманітарної допомоги, серед них близько 200 дітей. Більшість тих, хто потребує допомоги, — маломобільні люди.
Мирні люди, які змушені ловити голубів і збирати дощову воду. Діти, які ховаються у підвалах від обстрілів разом із батьками. Літні люди, які не можуть зняти кошти, бо для цього треба їхати до іншого населеного пункту по дорозі, що обстрілюється. Загиблі, тіла яких вже не можна поховати, заміновані вулиці й дронові атаки. Це лише кілька ілюстрацій з буденності міста Олешки.
ХПГ розповідає про гуманітарну катастрофу на окупованому Росією лівобережжі Херсонщини: в Олешках, Голій Пристані, а також у Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці.
Доповідь “Депортація до пекла: насильницьке переміщення українських в’язнів до Росії”
Дослідження підготовлене організацією DIGNITY у співпраці з українськими громадськими організаціями «Захист в’язнів України» та «Харківська правозахисна група» й ґрунтується на свідченнях 233 колишніх ув’язнених.
У листопаді 2022 року, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року та подальшої окупації частини території України, приблизно 1 700 із приблизно 3 500 осіб, які відбували призначене українськими судами покарання у вигляді позбавлення волі на територіях України, що після 24 лютого 2022 року опинилися під російською окупацією, були депортовані російськими окупаційними силами до в’язниць на території Російської Федерації. Депортації здійснювалися в нелюдських умовах, із систематичним застосуванням до в’язнів жорстокого поводження із застосуванням фізичної сили та психологічного тиску, часто з огляду на їхню національну приналежність та фактичну або ймовірну підтримку України. У звіті зафіксовано процес переміщення українських в’язнів, проходження через транзитні СІЗО в Сімферополі, Керчі та Краснодарі, утримання під вартою в пенітенціарних установах РФ, а також труднощі, з якими стикалися українські в’язні після звільнення.
Всі без винятку опитані особи повідомляли про позбавлення їх права підтримувати зв’язок із сім’єю після депортації до Російської Федерації. Згідно із зібраною документацією, російська влада не повідомляла ані Уряд України, ані сім’ї в’язнів про переміщення та депортацію українських в’язнів до окупованого Криму або на територію Російської Федерації. Частину ув’язнених під погрозами схиляли до прийняття російського громадянства. Після звільнення деяких людей утримували в міграційних центрах РФ за «незаконний в’їзд» — попри те, що їх вивезли силоміць. Інших депортували до третіх країн без документів.
На думку авторів доповіді, депортація ймовірно, становить воєнний злочин відповідно до статті 8(2)(a)(vii)-1 Римського статуту — незаконна депортація осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права. Крім того, таке примусове переміщення відповідає ознакам злочину проти людяності за статтею 7(1)(d) як частина широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, спрямованого проти цивільного населення, відповідно до або на виконання державної політики.
Приблизно 300 українських в’язнів досі перебувають у в’язницях на території Російської Федерації.
‘У катівнях “ДНР” били струмом і пиляли зуби’
Данііл Булгаков — програміст із Донецька. Після окупації міста у 2014 році він поїхав до Харкова на навчання. У 2020-му Данііл повернувся додому, аби доглядати важкохвору бабусю. Та невдовзі 22-річного студента затримали співробітники так званого МГБ “ДНР” і звинуватили у “шпигунстві на користь України”. Три роки і чотири місяці Данііл провів у російській неволі, де зазнав жахливих катувань.
Публікація створена в рамках проекту Харківської правозахисної групи, Центру громадянських свобод, Антидискримінаційного центру «Меморіал-Брюссель» «Документування та аналіз міжнародних злочинів, скоєних збройними силами Росії після 24.02.2022, допомога жертвам цих злочинів та інформування про них», що фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди належать тільки автору (ам) і не обов’язково відображають точку зору Європейського Союзу. Ні Європейський Союз, ні організація-замовник не можуть нести за них відповідальність.
