Зворотний зв'язок Добірка новин Харківської правозахисної групи (ХПГ) — однієї з найстаріших правозахисних організацій України. ХПГ з 2014 року документує воєнні злочини на сході України, а від початку російського вторгнення 2022 року документує події, що мають ознаки злочинів відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України. ХПГ є однією із засновниць ініціативи T4P (Трибунал для Путіна), яка об’єднує понад два десятки організацій з метою притягнення Росії до відповідальності за вчинені злочини.
Депортації та переміщення українських дітей Росією є воєнними злочинами та злочинами проти людяності — Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні
У березні 2026 року до 61-ї сесії Ради ООН з прав людини Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні оприлюднила доповідь про злочини та порушення, скоєні під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, а також окремий документ, присвячений депортації, переміщенню та насильницьким зникненням українських дітей.
За даними Комісії, російська влада депортувала та примусово перемістила щонайменше 1205 українських дітей з окупованих територій. 80 % дітей досі не повернуті. Переміщення дітей, розслідувані Комісією, не мали тимчасового характеру — навпаки, російська влада на найвищому рівні координувала дії, спрямовані на довгострокове влаштування дітей у РФ: спочатку дітей розміщували у тимчасових транзитних центрах у РФ або на окупованих Росією територіях, після чого їх переміщували до 21 регіону РФ із розміщенням на невизначений строк у сім’ях або установах. На порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного законодавства дітям надавали російське громадянство, а їхні профілі з’являлися в базах даних з усиновлення або влаштування до прийомних сімей, зазначила Комісія.
Комісія також наголосила, що російська влада систематично не повідомляла батьків, законних опікунів або українські органи влади про долю та місцеперебування вивезених дітей. Люди могли місяцями або роками не знати, що сталося з їхніми дітьми, який у них статус і де вони перебувають після примусового переміщення. Це призвело до тривалої розлуки сімей і стало травматичним досвідом як для дітей, так і для їхніх родичів. Росія не створила системи, яка б сприяла поверненню дітей. Неповнолітні, їхні батьки та родичі були змушені самостійно шукати одне одного. Такі дії Комісія розцінює як воєнний злочин, що полягає у безпідставному затягуванні повернення цивільних осіб. Комісія також нагадує, що депортації та переміщення українських дітей Росією є воєнними злочинами та злочинами проти людяності.
Дітей, викрадених з окупованої України, «пропонують» на державному сайті з усиновлення в Росії
Через кілька тижнів після публікації звіту Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні журналісти-розслідувачі «Current Time» Радіо Свобода спільно з Reckoning Project виявили в російській державній базі даних з усиновлення імена та фотографії чотирьох дітей, викрадених ще у 2022 році з Херсонського обласного дитячого будинку, коли Херсон перебував під російською окупацією. Дітей пропонують для усиновлення, при цьому ніде не зазначається, що вони походять з України та були насильно вивезені до Росії.
Читати статтю англійською Children abducted from occupied Ukraine ‘offered’ on state adoption site in Russia
Росія збільшує кількість кадетських класів на тимчасово окупованих територіях Херсонської області
У статті аналізується, як система освіти на тимчасово окупованих Росією територіях дедалі більше перетворюється на мілітаризовано-пропагандистську систему. Центр національного спротиву вважає, що таким чином Росія формує замкнену мілітарну систему, у якій школярі, що живуть в умовах російської окупації, згодом можуть вступати до силових або військових структур держави-агресора.
Відеосвідчення «Музей дитинства у недитячі часи» проєкту «Голоси війни»
Валерій Лейко, засновник харківського «Музею дитинства», розповідає про роботу музею під час війни — підтримку дітей, які переховуються в бомбосховищах і метро Харкова, експонати музею та спробу зберегти радість дитинства в найстрашніших умовах війни.
Українки у полоні: думки про рідних допомагають вижити — інтерв’ю керівниці харківського офісу ХПГ Таміли Беспалової про українських жінок у російському полоні та допомогу їм після повернення додому
За словами директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, у російському полоні зараз перебувають щонайменше 30 жінок-військових та близько трьох сотень цивільних українок. Юристи ХПГ надають правову допомогу у 127 справах, що стосуються жінок — як полонених (таких у базі організації — 72 особи), так і тих, що вже повернулися з додому. Майже всі, хто пережив полон, свідчать про погані умови утримання, побиття, катування. Крім того, наші правники працюють над 108 справами, пов’язаними із сексуальним насиллям, пов’язаним із конфліктом (СНПК), — у цих справах ідеться і про жінок, і про чоловіків.
Росіяни утримують полонених українок у різних місцях несвободи — і на окупованій території, і в РФ. З 2014 року їх забирали, між іншим, до Донецького СІЗО та “Ізоляції”. У перші роки повномасштабного вторгнення чимало військовополонених жінок пройшли через жіночу колонію в Маріуполі, Оленівку. Цивільні мешканки окупованих територій потрапляли до численних неофіційних місць утримання — катівень, звідки їх або відпускали, або везли далі, наприклад, до Білгородського СІЗО і далі, вглиб Росії. Крім того, клієнтки ХПГ в різний час були або досі перебувають у слідчих ізоляторах у Таганрозі та Валуйках, виправних колоніях у Курську, Малій Локні (Курська область), Борисоглібську (Воронезька область) тощо.
— Справи щодо полонених з’являються у нас групами, — розповідає Таміла Беспала. — Ти береш у роботу справу однієї військовослужбовиці, яка повернулася з полону і яка там зазнавала катувань. Починаєш шукати свідків злочину, і в процесі виявляється, що тих жінок, які з нею сиділи, теж катували.
Театр фарсу замість справедливого суду: Комісія ООН дослідила, як РФ судить полонених українців
ХПГ коротко переказує висновки міжнародної комісії.
Комісія дослідила 72 судові процеси, проведені чотирма судами в РФ та вісьмома «судами», створеними росіянами на окупованих українських територіях. 69 процесів уже завершені, а три ще тривають. ООН розслідувала справи, в яких на лаві підсудних опинилися 68 цивільних осіб і 60 військовополонених. Це чоловіки й жінки віком від 18 до 74 років, а також троє 16-річних юнаків і одна 17-річна дівчина.
Росіяни судили українців за злочини, пов’язані з «тероризмом», «шпигунством» і «насильницьким захопленням влади». Вироки — від восьми років позбавлення волі до довічного ув’язнення.
До, під час і після судових процесів підсудні зазнавали насильницьких зникнень, сексуалізованого насильства, тортур, жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження.
Комісія встановила, що суди порушили гарантії справедливого судового розгляду, зокрема принципи презумпції невинуватості, незворотності дії законів, право не бути примушеним свідчити проти себе або визнавати провину, а також право бути засудженим незалежним і неупередженим судом. Російська влада систематично використовувала сфабриковані або отримані шляхом тортур чи жорстокого поводження докази для обвинувачення підсудних.
В ООН зазначили системний характер злочинів і порушень, скоєних РФ під час досудових розслідувань і судових процесів. «Повторюваність і відкрите вчинення цих порушень протягом чотирьох років, а також їх широке висвітлення у ЗМІ свідчать про те, що такий підхід є загальноприйнятою практикою російської держави», — йдеться у звіті.