Жінки України: між новими викликами і давньою дискримінацією

Альтернативний звіт «Жінки України: між новими викликами і давньою дискримінацією», підготовленний АДЦ «Меморіал» за підримки Центру соціальних і гендерних досліджень (Київ), подано до Комітету ООН по ліквідації дискримінації щодо жінок і буде розглянутий на 66-й сесії Комітету в лютому 2017 року.

Складна ситуація в країні через політичні зміни, агресію сусідньої РФ і подальших військових дій, економічної кризи і соціальних проблем не могла не позначитися на становищі жінок, особливо тих, що належать до уразливих груп. Багато з них як і раніше стикаються з дискримінацією, незважаючи на удосконалення законодавства та встановлення додаткових гарантій дотримання прав людини. Правові колізії та відсутність практики застосування антидискримінаційних норм призводять до збереження деяких форм ґендерної дискримінації.

В Україні жінкам досі заборонені понад 450 професій, що грубо порушує право жінок на роботу, на рівність з чоловіками в трудовій сфері, на недискримінацію. Списки заборонених професій існують і в інших країнах регіону, КЛДЖ не раз рекомендував скасувати їх — 2016 року після розгляду становища жінок у Вірменії і Білорусі, раніше було прийнято і окреме рішення Комітету, яке визнало дискримінацією відмову у працевлаштуванні в РФ жінки рульовим-мотористом (за скаргою С. Медведєвої на заборону професії).

У важкому становищі опинилися мешканки областей України, які зазнали зовнішню агресію і охоплені війною. Багато жінок були змушені покинути свої будинки без чоловіків, вивозячи дітей в безпечне місце. Відсутність коштів, воночас із труднощами по влаштуванню дітей в дитячі садки, пошуком роботи і житла, зазнали практично всі жінки — вимушені переселенки (ВПО). Ще важче довелося ромським переселкам, що бігли від агресії і погромів: через брак освіти, проблем з документами, упередженого ставлення багатодітні ромські сім’ї часто стикалися з труднощами при отримання статусу ВПО, соціальної допомоги, а їхні діти не могли продовжити навчання в школі.

ЛБТІ, що знаходяться у східних областях України (самопроголошених ДНР і ЛНР) і в Криму знаходяться в групі високого ризтку у зв’язку з гомофобними законами, що були прийняті на цих територіях, і зростаючої нетерпимістю в супільстві. В найбільш складній ситуації опинилися трансгендерні жінки, які залишилися без доступу до гормональної терапії, які підвергалися постійним перевіркам особистих документів і не мали можливості виїхати на безпечну територію.

Економічна криза, безробіття і соціальні проблеми виштовхують багатьох жінок в трудову міграцію, життя українок, які працюють за кордоном, повне труднощів і поневірянь.

У рекомендаціях АДЦ «Меморіал» і ЦСГД закликають владу України скасувати дискримінаційний список заборонених для жінок професій, приділити увагу жінкам-ВПО, особливо тим, що належить до вразливих груп, вживати ефективних заходів щодо підтримки українських трудових мігранток за кордоном і по реінтеграції тих, хто повернувся з трудової міграції