Заявление правозащитников против запрета Меджлиса крымскотатарского народа

19.02.2016
This post is also available in: Английский

Два последних года в Крыму последовательно преследуют представителей крымскотатарского народа, всех тех, кто имеет отношение к самоуправлению крымских татар, к сохранению культурного наследия, к борьбе этого народа за свои права и свободы. Многие представители крымскотатарского народа резко отрицательно отнеслись к аннексии Крыма к РФ в 2014 году, сопровождавшейся вводом российских войск, изгнанием под угрозой насилия украинских властей и установлением на территории Крыма органов российской власти.

Отношение коренных жителей Крыма к захвату полуострова Россией последовательно выражал Меджлис крымскотатарского народа, представительный орган крымских татар, избираемый Курултаем (общим собранием представителей) крымскотатарского народа. Меджлису не раз угрожали «запретом деятельности на территории РФ» в связи с акциями протеста и неприятием подчинения народов Крыма российским властям (речь шла как о мирных выступлениях в форме демонстраций, митингов и автопробегов, так и о попытках помешать мерам экономической и энергетической поддержки аннексированного Крыма с украинской стороны).

Лидеры крымскотатарского народа – Мустафа Джемилев (первый председатель Меджлиса) и Рефат Чубаров (действующий председатель) были фактически изгнаны из Крыма, им запретили въезд обратно, против них в РФ возбуждены уголовные дела. Сам Меджлис российские власти пытаются запретить как «экстремистскую организацию» – соответствующий иск был подан 15 февраля в Верховный суд Крыма. Запрет «экстремистских» организаций – распространенная практика в РФ, означающая уголовное преследование всех людей, как-либо связанных с запрещенной организацией, и даже преследование тех (в первую очередь СМИ и пишущих в сети Интернет), кто упомянет репрессированную структуру, не назвав ее тут же «запрещенной на территории РФ». Фактически это – полная криминализация деятельности любой «запрещенной» структуры, а также предание ее публичной анафеме в форме этого обязательного при каждом упоминании клейма.

В случае, когда речь идет о запрете не просто организации, а избранных народом представителей – фактически единственного органа самоуправления крымских татар, – репрессии, очевидно, распространяются на всех, кто участвует в деятельности не только самого Меджлиса, но и в выборных структурах, кто руководит общинами, выдвигает или выдвигал представителей, кто реализует принятые за 25 лет существования решения, касающиеся жизни всего крымскотатарского народа. Попытка запретить Меджлис – это новый этап наступления на права крымских татар, это – этническая, культурная и политическая (по признаку политических убеждений) дискриминация крымскотатарского народа.

Первый заместитель главы Меджлиса Нариман Джелял, получив иск «о запрете деятельности общественного объединения», назвал уже сам заголовок иска «первой ошибкой, потому что Меджлис не является общественным объединением, а является представительным органом крымскотатарского народа». Он также отметил: «Нужно понимать, что Меджлис крымскотатарского народа – это не только структура. Это идея, это определенный символ, это набор каких-то конкретных действий. И вот такие прямые, грубые запреты ничего не изменят, потому что национальное движение всегда находило те или иные формы, которые соответствовали конкретному моменту истории, конкретным действиям власти, и, в итоге, все равно проходило этот промежуток истории. Тот, кто считает, что по-прежнему несет ответственность перед своим собственным народом, который путем голосования передал ему права представлять его интересы, будет продолжать свою ответственность нести дальше».

Исковое заявление, действительно, изобилует ошибками, более того – почти все обвинения, выдвинутые прокуратурой против Меджлиса, прямо нарушают нормы международного и российского права. Так, в вину руководителям Меджлиса ставятся действия, имевшие место вне РФ (как на территории Украины до 2014 года, так и происходящие там сейчас), а критикуемая прокурорами Декларация о национальном суверенитете крымскотатарского народа (принята 26.06.1991) и вовсе относится ко времени существования Советского Союза (что не осведомленные в истории прокуроры, видимо, не знают, отмечая, что Межлис был «создан в 1991 году в Автономной республике Крым, входившей в состав Украины»).

Совершенно непонятно, какое дело российской прокуратуре (и как это может служить обвинению в «нарушению целостности Российской Федерации») до принятого в 2004 году Меджлисом Положения, согласно которому 12 лет назад ставилась цель «добиваться определения статуса Крыма в составе Украины», не объясняют этого и зловещие слова из иска о том, что «изменения в Положении о Меджлисе крымскотатарского народа не вносились». Тем более что добиваться изменения статуса Крыма Украиной уже не нужно – два года назад Украина гарантировала «защиту и реализацию неотъемлемого права крымскотатарского народа на самоопределение в составе суверенного и независимого украинского государства».

Не менее абсурдно звучат и те части иска, в которых излагаются проблемы российских властей с лидерами крымскотатарского народа: про Мустафу Джемилева сказано, что «принято решение о нежелательности его пребывания в РФ», и прямо в следующей фразе – что РФ объявила его в международный розыск. Рефат Чубаров обвиняется авторами иска в том, что он «собирал тенденциозную информацию о ходе голосования для дискредитации выборов» и выступал в Украине «перед неопределенно широким кругом лиц». Винят председателя Меджлиса и его заместителей и в том, что они организовывали акции протеста, «посягали на территориальную целостность РФ», требуя вернуть Крым Украине, и «способствовали созданию предпосылок к совершению правонарушений».

Совершенно очевидно, что ни мирные акции протеста против внезапных насильственных изменений государственных границ (когда мнение коренного народа Крыма вовсе не было учтено), ни желание добиваться признания права на самоопределение, ни сбор информации о выборах не могут считаться законной основой для запрета деятельности представительного органа крымскотатарского народа.

Единственное сколько-нибудь серьезное обвинение в экстремизме в связи с, якобы, заявленным в Декларации о национальном суверенитете крымскотатарского народа (от 26-30.06.1991) «установлении преимущества группы лиц по признаку «крымскотатарский народ»» прямо противоречит тексту самой Декларации (которая в десятистраничном иске ни разу не цитируется, хотя и приложена к иску как доказательство). В Декларации мы, напротив, находим: требование «обеспечения гарантий соблюдения прав и свобод всех людей, независимо от их расы, национальности, политических взглядов и вероисповедания».

Несомненно, именно репрессии Меджлиса и жителей Крыма из числа крымских татар нарушают право на недискриминацию, на равенство народов, на их право на самоуправление, сохранение культурного наследия, развитие автономии.

Мы требуем прекратить преследования крымских татар в Крыму, отказаться от всяких попыток запретить Меджлис крымскотатарского народа, обеспечить возможность всем представителям этого народа мирно и свободно жить на своей земле.

Антидискриминационный центр «Мемориал»
Центр гражданских свобод
Правозащитная организация «Гражданский контроль»
Харьковский областной фонд «Общественная альтернатива»
Гражданская инициатива «КрымSOS»
Центр информации о правах человека
Коалиция правозащитных организаций и инициатив «Справедливость ради мира на Донбассе» в целом, и в частности:
Алчевский правозащитный аналитический центр
Восточноукраинский центр общественных инициатив
Гражданское движение «Очищение»
Донецкий «Мемориал»
Луганский областной правозащитный центр «Альтернатива»
Общественная организация «Мирный берег»
Общественный комитет защиты конституционных прав и свобод граждан
Старобельская общественная организация «Воля»
Старобельская районная общественная правозащитная женская организация «Виктория»
Харьковская правозащитная группа
Центр гражданских свобод/Евромайдан SOS
Эколого-культурный центр «Бахмат»

Кировоградская областная организация «Ассоциация политических наук»
Кировоградская областная общественная организация «Комитет восстановления исторической справедливости»
Всеукраинская инициатива «Движение державотворцев»
Общественная организация «Народный контроль Кировоградщины»
Ассоциация украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранительных органов
Центр политический исследований и аналитики
Правозащитная организация «Форум издателей»
Информационное агентство Артикль20
Благотворительный фонд ЭКОСОЦИС
Солидарность с гражданским движением России
Комитет «Гражданское содействие»
Фонд «Открытое общество»

Заявление открыто к подписанию, пишите https://www.facebook.com/adcmemorial/

Заборона органу самоврядування кримських татар є неприпустимою

Протягом двох останніх років в Криму послідовно переслідують представників кримськотатарського народу, всіх тих, хто має відношення до самоврядування кримських татар, до збереження культурної спадщини, до боротьби цього народу за свої права і свободи. Багато представників кримськотатарського народу різко негативно поставилися до анексії Криму Російською Федерацією в 2014 році, яка супроводжувалася введенням російських військ, вигнанням української влади під загрозою насильства і встановленням на території Криму органів російської влади.

Ставлення корінних жителів Криму до захоплення Росією півострова послідовно висловлював Меджліс кримськотатарського народу, представницький орган кримських татар, який обирається Курултаєм (загальними зборами представників) кримськотатарського народу. Меджлісу не раз погрожували «забороною діяльності на території РФ» у зв’язку з акціями протесту і неприйняттям підпорядкування народів Криму російській владі (йшлося як про мирні виступи в формі демонстрацій, мітингів і автопробігів, так і про спроби перешкодити заходам економічної та енергетичної підтримки анексованого Криму українською стороною).

Лідери кримськотатарського народу — Мустафа Джемілєв (перший голова Меджлісу) і Рефат Чубаров (діючий голова) були фактично вигнані з Криму, їм заборонили в’їзд на півострів, проти них в РФ порушені кримінальні справи. Сам Меджліс російська влада намагається заборонити як «екстремістську організацію» — відповідний позов був поданий 15 лютого 2016 року до Верховного суду Криму. Заборона «екстремістських» організацій — поширена практика в РФ, що означає кримінальне переслідування всіх людей, будь-яким чином пов’язаних із забороненою організацією, і навіть переслідування тих (передусім, ЗМІ та тих, хто пишуть в мережі Інтернет), хто згадає репресовану структуру, не назвавши її «забороненою на території РФ». Фактично, це повна криміналізація діяльності будь-якої «забороненої» структури, а також накладання публічної анафеми у формі цього обов’язкового клейма при кожному згадуванні.
У разі, коли йдеться про заборону не просто організації, а обраних народом представників — єдиного органу самоврядування кримських татар, — репресії, очевидно, поширюються на всіх, хто бере участь у діяльності не тільки самого Меджлісу, але і у виборних структурах, хто керує громадами, висуває або висував представників, хто реалізує прийняті за 25 років існування рішення, що стосуються життя всього кримськотатарського народу. Спроба заборонити Меджліс — це новий етап наступу на права кримських татар, це етнічна, культурна і політична (за ознакою політичних переконань) дискримінація кримськотатарського народу.
Перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял, отримавши позов «про заборону діяльності громадського об’єднання», назвав сам заголовок позову «першою помилкою, тому що Меджліс не є громадським об’єднанням, а є представницьким органом кримськотатарського народу». Він також зазначив: «Потрібно розуміти, що Меджліс кримськотатарського народу — це не тільки структура. Це ідея, це певний символ, це набір якихось конкретних дій. І ось такі прямі, грубі заборони нічого не змінять, бо національний рух завжди знаходив ті чи інші форми, які відповідали конкретному моменту історії, конкретним діям влади, і, в підсумку, все одно проходив цей проміжок історії. Той, хто вважає, що, як і раніше, несе відповідальність перед своїм власним народом, який шляхом голосування передав йому права представляти інтереси цього народу, буде продовжувати нести свою відповідальність далі».

Позовна заява справді рясніє помилками, більш того, майже всі обвинувачення, висунуті прокуратурою проти Меджлісу, прямо порушують норми міжнародного і російського права. Так, у вину керівникам Меджлісу ставляться дії, що мали місце поза РФ (на території України як до 2014 року, так і ті, що відбуваються там сьогодні), а критикована прокурорами Декларація про національний суверенітет кримськотатарського народу (ухвалена 26.06.1991) взагалі належить до періоду існування Радянського Союзу (чого далекі від історії прокурори, мабуть, не знають, зазначаючи натомість, що Меджліс був «створений в 1991 році в Автономній республіці Крим, яка входила до складу України»).

Абсолютно незрозуміло, яке діло російській прокуратурі (і як це може слугувати звинуваченням в «порушенні цілісності Російської Федерації») до прийнятого Меджлісом 2004 року Положення, згідно з яким 12 років тому ставили за мету «домагатися визначення статусу Криму у складі України». Не пояснюють цього і зловісні слова з позову про те, що «зміни в Положення про Меджліс кримськотатарського народу не вносилися». Тим більше, що домагатися зміни статусу Криму Україною вже не потрібно — два роки тому Україна гарантувала «захист і реалізацію невід’ємного права кримськотатарського народу на самовизначення в складі суверенної і незалежної української держави».

Не менш абсурдно звучать і ті частини позову, в яких викладаються проблеми російської влади з лідерами кримськотатарського народу: про Мустафу Джемілєва сказано, що «прийнято рішення про небажаність його перебування в РФ», і вже в наступному реченні — що РФ оголосила його в міжнародний розшук. Рефат Чубаров звинувачується авторами позову в тому, що він «збирав тенденційну інформацію про хід голосування для дискредитації виборів» і виступав в Україні «перед невизначено широким колом осіб». Звинувачують голову Меджлісу та його заступників і в тому, що вони організовували акції протесту, «зазіхали на територіальну цілісність РФ», вимагаючи повернути Крим Україні, і «сприяли створенню передумов до скоєння правопорушень».

Цілком очевидно, що ні мирні акції протесту проти раптових насильницьких змін державних кордонів (коли думка корінного народу Криму зовсім не була врахована), ні бажання домагатися визнання права на самовизначення, ні збір інформації про вибори не можуть вважатися законною основою для заборони діяльності представницького органу кримськотатарського народу.

Єдине більш-менш серйозне звинувачення в екстремізмі у зв’язку з нібито заявленим в Декларації про національний суверенітет кримськотатарського народу (від 26-30.06.1991) «встановленням переваги групи осіб за ознакою «кримськотатарський народ»» прямо суперечить тексту самої Декларації (яка в десяти сторінках позову жодного разу не цитується, хоча і долучена до позову в якості доказу). У Декларації ми навпаки знаходимо: вимогу «забезпечення гарантій дотримання прав і свобод всіх людей, незалежно від їхньої раси, національності, політичних поглядів та віросповідання».
Без сумніву, саме репресії щодо Меджлісу і жителів Криму з числа кримських татар порушують право на недискримінацію, на рівність народів, на їх право на самоврядування, збереження культурної спадщини, розвиток автономії.

Ми вимагаємо припинити переслідування кримських татар у Криму, відмовитися від будь-яких спроб заборонити Меджліс кримськотатарського народу, забезпечити можливість всім представникам цього народу мирно і вільно жити на своїй землі.

Антидискримінаційний центр «Меморіал»
Центр Громадянських Свобод
Громадська організація «Громадський контроль»
Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива»
Громадська ініціатива «КримSOS»
Центр інформації про права людини
Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі»:
Алчевський правозахисний аналітичний центр
Східноукраїнський центр громадських ініціатив
Громадянський рух «Очищення»
«Донецький Меморіал»
Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»
Громадська організація «Мирний берег»
Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян
Старобільська громадська організація «Воля»
Старобільська районна громадська правозахисна жіноча організація «Вікторія»
Харківська правозахисна група
Центр громадянських свобод
Еколого — культурний центр «Бахмат»

Кіровоградська обласна організація «Асоціація політичних наук»
Кіровоградська обласна громадська організація «Комітет відновлення історичної справедливості»
Всеукраїнська ініціатива «Рух державотворців»
Громадська організація «Народний контроль Кіровоградщини»
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр політичних студій та аналітики
Громадська організація «Форум видавців»
Информационное агентство Артикль20
Благотворительный фонд ЭКОСОЦИС
Солидарность с гражданским движением России
Комiтет «Громадянська допомога»
Фундація «Відкрите суспільство»

Якщо хтось готовий приєднатися до заяви — будь ласка, пишіть на https://www.facebook.com/adcmemorial/

Все отчеты Все публикации